Автор Тема: Щодо регламентації любительського рибальства на КРГ та СТРГ.  (Прочитано 207 раз)

0 Пользователей и 1 Гость просматривают эту тему.

Оффлайн Нарушитель

  • Модератор
  • Ветеран
  • *****
  • Спасибо
  • -Благодарил: 105
  • -Поблагодарили: 158
  • Сообщений: 1320
  • Коваленко В.В.
З метою отримання зауважень та пропозицій до проекту «Правил любительського рибальства» (далі - проект Правил) Держрибагентство зробило оголошення про його публікацію.
Проект Правил розміщено на офіційному веб-сайті Державного агентства рибного господарства України: www.darg.gov.ua (розділ - «Діяльність»; підрозділ «Проекти документів»).
Відповідальний виконавець: Скляренко Іван Віталійович, начальник відділу охорони водних біоресурсів Управління охорони водних біоресурсів, регулювання рибальства та іхтіології Держрибагентства.
Згідно Проекту Правил «Право на любительське рибальство може бути обмежене на водоймах, на яких створено спеціальні товарні рибні господарства (далі – СТРГ), культурні рибні господарства (далі – КРГ), надані в оренду для цілей аквакультури або для організації та здійснення любительського рибальства на договірних засадах».
А у у пункті 4.3. Проекту Правил «Любительське рибальство на водних об’єктах, на яких створені спеціальні товарні рибні господарства (далі – СТРГ) здійснюється відповідно до регламентації любительського рибальства, яка є невід’ємною складовою частиною Режиму рибогосподарської експлуатації водного об’єкта на якому діє СТРГ».
Я свідомо запросив по всім областям України діючи на цей час Режими СТРГ. Незважаючи на те, що територіальні органи діляться цією інформацією неохоче, мені все ж вдалося ознайомитися з достатньою кількістю режимів СТРГ, щоб зробити висновок, що держслужбовці Держрибагентства, які погоджували режими СТРГ, дуже часто плутали такий термін як «регламентація» з такими поняттями як «обмеження», або «заборона». При цьому, хочу нагадати, що згідно ст.. 6 Водного Кодексу України  «води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування». А згідно ст. 13 та ст. 41 Конституції України бізнесові інтереси користувачів в жодному випадку не повинні шкодити інтересам власників, та інтересам суспільства. Тому під «регламентацією любительського та спортивного рибальства» слід розуміти встановлений порядок дій для власника (який бажає займатися любительським або спортивним рибальством) та користувача, щоб вони могли взаємодіяти на цьому водному об’єкту не заважаючи один одному. Тобто, це потрібно не тільки для того, щоб любителі рибалки не заважали користувачу проводи масовий лов риби, а в першу чергу для того, щоб виконати Конституцію України, та щоб спеціалізований лов користувача не порушив існуючі права власників цієї водойми на загальне водокористування, або існуюче право на платне спеціальне  використання водних живих ресурсів, або інші права, які мав власник цього водного об’єкту, до того моменту, як ця водойма потрапила у користування в режимі СТРГ.
Як ми вже зразуміли (про що я вже казав у попередньому зверненні: ***), автори Проекту або дуже некомпетентні особи які не знають Конституції України, або «національні зрадники». Тому я вимушений нагадати, що, згідно ст.. 13 Конституції України:
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Але у відношеннях власників водних об’єктів (далі – «власників»), та користувачів риби та інших ВЖР на водних об’єктах наданих у користування в режимі СТРГ (далі – «користувач»), держава у особі Держрибагентства перевагу надає саме користувачам, чим порушує зазначений вище абзац 4 ст. 13 Конституції та ст. 41 Конституції України «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю…. . Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі» (далі по тексту – ст. 13 та ст. 41 Конституції України).
Як було виявлено, у багатьох випадках з узгодженими Держрибагентством режимами СТРГ, грубо обмежуються існуючи конституційні права власників на безоплатне загальне водокористування з нормою вилову 3 кг. (за виключенням однієї рибини, що перевищує цю норму),  або право на платне спеціальне  використання водних живих ресурсів, або інші права, які мав власник цього водного об’єкту, до того моменту, як ця водойма потрапила у користування у режимі СТРГ. Це у своєму сенсі є корупцією по відношенню до українського народу, тому це необхідно терміново виправити.
Риторичне питання у тому, чи забажає Держрибагентство самостійно виправити цей злочин, або це необхідно буде зробити звернувшись до інших державних органів.
Однією з обов’язкових вимог «Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарств» затвердженої Наказом Державного комітету рибного господарства України 15.01.2008 року № 4 (далі по тексту – Інструкція № 4) є "виділення   ділянок   для любительського та спортивного рибальства на умовах  загального  та спеціального    використання   ВЖР, та щоб це не суперечило чинним нормативно-правовим актам у галузі регулювання  любительського  та спортивного рибальства". Але в свою чергу, усі нормативно-правові акти  у галузі регулювання  любительського  та спортивного рибальства не повинні суперечити ст. 13 та ст. 41 Конституції України, бо Конституція України має набагато більшу юридичну силу (см. ст. 8 Конституції України). Тобто при виділенні цих ділянок повинен виконуватися захист прав усіх суб’єктів власності (власників) і господарювання (користувачів), та те, що при господарюванні не повинно завдаватися шкода правам, свободам та гідності громадян та інтересам суспільства.
На маю особисту думку, тут компроміс можливий тільки у тому випадку, коли користувач маючи обмежену  кількість сіток, займає визначені частини водойми, де ставить свої сітки, а інша вільна частина водойми залишається доступною для безоплатного любительського та спортивного рибальства. Через визначений час, ділянки по черзі міняються, щоб уникнути суперечок, що правам користувача, або власника завдається шкода/або надається більша перевага (тобто, не виконується ст. 13 та ст. 41 Конституції України). Або, встановлюється за правило, що при здійсненні любительського або спортивного рибальства власникам забороняється підпливати до сіток користувача позначених яскравими буями ближче ніж 100 метрів (за виключенням випадків, коли перевіряється маркування). Користувач згідно погодженого  режиму має обмежену кількість сіток, тому, площа, яку він фізично може зайняти ніколи не буде заважати любительському та спортивному рибальству на всій іншій території. Але судячи з Режимів СТРГ, яких мені вдалося отримати, навіть у тих випадках, коли ділянки для любительського та спортивного рибальства виділялися, перевага надавалася лише користувачам. Ділянки надані користувачу в декілька десятків, або сотні разів більші, ніж ділянки, які залишилися у користування власників, для любительського та спортивного рибальства. Чи забезпечує такий принцип рівні права між власниками та користувачами? Ні! На більшості цих ділянках рибалити можна тільки з берега, що в свою чергу не забезпечує належного доступу до риби. А це в свою чергу очевидне обмеження доступу власника не тільки до більшої частини свого водного об’єкту, але й до риби, яка знаходиться поза цієї ділянки, та в більшості випадків, до цих ділянок не наближається. Чи є це рівними правами власника та користувача? Я кажу «ні», але всупереч, можу отримати відповідь, що саме користувач зарибнив водойму, тому риба вважається його, і користувач має право обмежувати до неї доступ іншим особам. 
Хочу заперечити, що водойма, якою користувач зараз користується є власністю українського народу. Риба в цій водойми завжди була, навіть до його втручання, та завжди буде. Власник усе своє життя міг займатися там любительським рибальством, та встановлена норма безоплатного вилову у 3 кг. на добу, це саме та діюча  норма вилову на одну людину, яка на законодавчому рівні дозволяла використовувати нам цю спільну власність не порушуючи інтереси інших осіб та суспільства в цілому. Коли власник (через державні органи) дозволив користувачу, як записано у Інструкції № 4 «підвищити рибопродуктивність цього  рибогосподарського   водного  об'єкта», він мав на увазі такий принцип: «що підвищив, то й забирай, але народне залиш власнику». Зважаючи на те, що користувач при вилові риби виловлює не тільки те, що підвищив, а й те, що могло розвиватися без його втручання (тобто народне), то й риболови любителі та риболови спортсмени, можуть дозволити собі в межах встановленою норми вилову ловити рибу, без визначення її походження.      На законодавчому рівні, згідно ст. 5 ЗУ «Про тваринний світ», все це звучить так: «Об'єкти тваринного  світу,  які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України,  її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об'єктами права власності Українського народу». Тобто риба, що знаходиться у водоймі наданому у користування в режимі СТРГ, належить не користувачу, а народу України, та тільки після того, як користувач впіймав її у сітку, вона може належати користувачеві. Тому обмежувати власнику ловити приналежну йому рибу (в межах встановленої норми вилову), на приналежному йому водному об’єкту,  ні користувач, ніхто інший не має жодного права. Гарантом цього є Конституція України. Так з яких таких причин Держрибагенство надає користувачу у режимі СТРГ набагато більші права, чим це є у власників? Що такого трапилося, що Законодавство та Конституція України говорить про одне, а Режими СТРГ свідчать про протилежне?
Ще одним випадком не рівних прав між користувачем та власником, є випадок прописаний в деяких режимах СТРГ, коли у період нересту риби користувачу надається право лову риби, бо нібито у водоймі наявна риба, яка у цей час не нереститься (наприклад – товстолобик). Але якщо на цей вид риби дозволяється вилов користувачу, то чому на цю саму рибу заборонено любительський та спортивний лов? Як було доведено на законодавчому рівні, уся риба (в т.ч. товстолобик) у стані природної волі є власністю українського народу. Так чому власнику забороняється його лов, а користувачу дозволено? Чи не є це ще одним випадком, який яскраво доводить, що Держрибагенство надає перевагу саме користувачу? Що спонукало держслужбовця, який погоджував режим СТРГ піти на порушення ст. 13 та ст. 41 Конституції України, та чи не є безкарність у цьому, саме тим фактором, що спричиняє або може спричинити в подальшому вчиненню повторних корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень?
Подібних прикладів багато. Наприклад, у деяких режимах СТРГ є такі правопорушення, як безпідставна заборона лову раків для власників (навіть на ділянках виділених для любительського та спортивного рибальства), при тому, що водокористувач їх у водойму не запускає, але стабільно займається їх спеціалізованим ловом. Навіть у цьому випадку повинна бути конституційна справедливість між власниками та користувачами, але на практиці цього не має. Тобто, державний орган, який повинен забезпечити ці рівні права зі своєю функцією не справляється. Де таке є, щоб Правила любительського та спортивного лову повністю забороняли безоплатний лов раків (добова норма вилову – 30 штук)? Такого немає! Але у Режимах СТРГ таке з невідомих причин трапляється. Тільки за те, що у режимах СТРГ зустрічається заборона лову раків для любительського або спортивного рибальства, згідно п. 3.1 Інструкції № 4, можна тимчасово призупинити, або скасувати режим, бо він порушує вимоги зазначені у Інструкції № 4 (тобто користувач діє згідно Режиму, в якому регламентація любительського та спортивного рибальства суперечити чинним нормативно-правовим актам у галузі регулювання любительського та спортивного рибальства).
В інших режимах СТРГ трапляється безпідставна заборона нічного рибальства, або рибальства з човна, або підводного полювання, або спортивного рибальства, або безоплатного лову (який залишили тільки для інвалідів та пенсіонерів), або інші неаргументовані заборони/обмеження яких не має в чинних нормативно-правовим актам у галузі регулювання любительського та спортивного рибальства. Тому їх теж можна без вагань тимчасово призупинити, або скасувати, бо вони порушують вимоги зазначені у Інструкції № 4.
Так, серед режимів СТРХ трапляються такі пункти, які говорять, що «аматорський лов риби у водоймі здійснюється в порядку, визначеному користувачем, погодженому з органом рибоохорони». Якщо існує «Порядок користувача» який відрізняється від «Порядку любительського та спортивного рибальства» визначеного Державою, це вже є дуже суперечливо. Дійсно, у Порядках визначених користувачем  я побачив пункти, які суперечать чинним нормативно-правовим актам у галузі регулювання любительського та спортивного рибальства. Так чому навіть Інструкція № 4 забороняє це робити, але незважаючи на все це подібні Режими були погоджені? Невже цього прояву корупції досі ніхто не помітив? Хто на цей час повинен контролювати ці режими, та наскільки ці особи компетентні, що досі не помічають цей злочин? Або вони знають про це, та зловживають своїм службовим становищем, бо нічого з цього приводу не роблять?
Що стосується плати за спеціальне використання ВЖР для любительського рибальства , то тут, замість встановлених законом вимог, трапляються таке: «Користувач ВЖР надає аматорам дозвіл на вилучення ВЖР. Розмір плати визначається користувачем виходячи із собівартості посадового матеріалу та допустимих обсягів вилучення». Хіба це не суперечить чинним нормативно-правовим актам? Згідно п.3. діючої Постанови КМУ від 18 липня 1998 року № 1126 «Про затвердження Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства» (внесеними згідно з Постановою КМ N 1221 від 30.11.2011) «У разі коли водні живі ресурси зосереджуються у певних місцях на    рибогосподарських    водоймах   протягом   тривалого   часу, любительське і спортивне рибальство здійснюється за  плату  та  за наявності дозволу на спеціальне використання водних живих ресурсів із застосуванням певних знарядь їх  лову  (добування)  на  окремих ділянках   рибогосподарських  водойм  у  визначені  терміни  та  з обов'язковим дотриманням правил рибальства і норм вилову».  «Плата   за  спеціальне  використання  водних  живих  ресурсів справляється  у  порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».  «Обчислення та внесення платежів  за  спеціальне  використання водних  живих  ресурсів  здійснюється  відповідно  до  інструкції, затвердженої Мінагрополітики за поданням Держрибагентства».  «Контроль за обчисленням і внесенням  плати  за  спеціальне використання  водних  живих  ресурсів  здійснюють органи державної податкової служби та органи рибоохорони Держрибагентства» . Тобто, ми бачимо, що в цьому випадку користувач одноосібно заміщає Кабінет Міністрів України, Мінагрополітику, органи державної податкової служби та рибоохорони.  Тому не дивно що в цьому та інших Режимах СТРГ, ділянки для спеціального використання ВЖР для любителів та спортивного рибного лову виділяються не по умовам скупчення риби, а саме за одноосібним бажанням користувача, найбільш безперспективні та невеликі по своєму розміру. Що теж переконливо свідчить про те, що Режими були надані з порушення Інструкції № 4 та статей 13, 41 Конституції України.
Як довела існуюча в Україні практика, навіть тоді, коли в законодавчих актах написано про «регламентацію любительського та спортивного рибальства», цей термін неосвічені, або корумповані держслужбовці можуть сплутати з такими термінами, як «обмеження», або «заборона». А що може скоїться тоді, коли у Проекті Правил з самих перших абзаців зазначено, про можливе «обмеження любительського рибальства». Невже автори проекту у черговий раз намагаються порушити Конституцію Україну? Хтось, може суперечити, що автори мають на увазі будь яке інше обмеження, яке не суперечить Конституції України. Але як виявляється це не так. У якості доказу достатньо згадати п. 4.2 Проекту Правил «На окремих ділянках, визначених користувачем КРГ, любительське рибальство здійснюється на безоплатних умовах (для пільгових категорій громадян). На водоймах, на яких створені КРГ, права інших рибалок-любителів можуть обмежуватись».
Тобто навіть тут немає рівних прав між власником та користувачем, які записані у Конституції. Рівні умови, згідно Конституції повинні встановлювати держава, а не користувач, який є найбільш зацікавленою особою, щоб порушити, або обмежити права власника на свою користь. Невже хтось наївно вважає, що користувач маючи таке право, справедливо визначить ділянки для власника, щоб він мав там змогу скористатися своїм правом на безоплатне загальне водокористування, або справедливо зазначить право на спеціальне використання ВЖР у місцях скупчення риби, та ще за справедливою ціною?
Або чим, на Ваш погляд відрізняються конституційні права громадян України не пільгових категорій, з конституційними правами громадян України пільгової категорії  у праві на безкоштовне загальне водокористування у межах встановленою норми вилову? Та нічим! Згідно конституції України  всі вони рівноправні власники водного об’єкту наданого у користування КРГ, та риби, яка у стані природної волі у цій водоймі знаходиться. Згідно тієї ж самої Конституції, держава у особі Держрибагенства повинна захищати рівні права та свободи  як між власником та користувачем, так і між самими власниками. Але, як ми бачимо, автори проекту Правил, які у цей час виступають від імені Держрибагентства, все роблять навпаки.
Тому, напрошуються логічні запитання, яке я вже запитував у своєму попередньому зверненні.
Чи знають автори Проекту Правил діючу Конституцію України? Якщо не знають, то хто з керівництва Держрибагентства допустив таких некомпетентних осіб до розробки Проекту, та чи як скоро їх позбавлять такого права? А якщо вони знають Конституцію України, чи не являється їх подібні дії прихованою пропагандою порушення Конституційних основ нашої країни, або  якщо висловлюватись іншими словами – «національною зрадою»?
Чи підтримує діюче  керівництво Держрибагентства осіб, які своїми діями (свідомими або несвідомими) закликають до національної зради, шляхом підриву Конституційних основ нашої країни, за допомоги пропозиції порушити ст. 13, та ст. 41 Конституції України (що в свою чергу порушує статті 22, 6 та 8 Конституції України), закликаючи у Проекті Правил позбавити, або обмежити громадян України існуючого права на володіння, водними об’єктами, та рибою, яка в цих водоймах знаходяться у стані природної волі?
\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/
ЭТО МОЕ ЛИЧНОЕ МНЕНИЕ !!!      Skype: vialator13; Email: reef@mail.ua; моб: 0677331666, 0938812666, 0508114666